На сайті Національної академії наук (НАН) України розмістили фрагмент інтерв’ю академіка Василя Чехуна, у якому вчений розповів про проблеми онкології, підготовку спеціалістів та дослідження в сфері онкології.
«Я маю можливість спостерігати за системою підготовки і вона не стала кращою за останні роки. Мій син, до речі, закінчив медінститут, і у мене була можливість і на практичному рівні також порівняти, як готували нас і як вчать нове покоління.
Головне — змінилося ставлення. Що є причиною таких змін, важко сказати. Але впевнений, що нам необхідно переглянути систему освіти (в медичній сфері — насамперед) для того, щоб ми готували фахівців, рівень кваліфікації яких відповідав би сучасним викликам. (...)
У будь-який своїй поїздці за кордон на стажуванні обов'язково звертаю увагу на якісь характерні особливості, на ставлення фахівців до роботи — з тим щоб взяти собі на озброєння краще.
В Австрії мене потрясли скрупульозність, педантичність дослідників і їх доброзичливе ставлення. Я приїхав зі своїм проєктом, і мені було важко виконати його в короткий термін. Однак мені були виділені помічники: вони з повною віддачею і відповідальністю ставились до виконання нашої спільної роботи. Отриманий там досвід я намагаюся передати своїм учням, прищепити їм культуру виконання дослідницької роботи. Адже на кожній ділянці своя культура, свої норми та свої обмеження. В Австрії я занурився в сучасну європейську систему ставлення до роботи, і мені це допомагає в дослідницькій діяльності до цього часу. (...)
Щоб здійснити масштабний наступ на вивчення раку, потрібне колосальне фінансування, а його у нас немає. Реактиви та обладнання коштують надзвичайно дорого. Тим часом за кордоном багато дослідницьких проєктів і програм фінансуються фармацевтичними компаніями, тобто бізнесом, який зацікавлений і вкладає колосальні кошти в розробки. І це те, що принципово відрізняє нас від них. Я мав можливість відвідати в США центр з вивчення мієломної хвороби, це також онкологія. Вивчаючи структуру фінансування надання медичної допомоги, спілкувався з головним спеціалістом: у них 50% загального річного фінансування виділяється з бюджетних програм, а щодо інших 50% - вони планують, що будуть надходження від фондів, благодійних компаній і т. ін. Там інакша свідомість у людей. Люди, які отримали там лікування спонсорують і підтримують розвиток цього напрямку. (...)
Мета науки — пізнати процес, і тільки потім вирішити, в якому напрямку пізнаний процес може бути використаний. Або в напрямку діагностичних тест-систем, або в розробці методів терапії, методів реабілітації.
Я не раз виступав в ЗМІ й звертав увагу на те, що нам необхідно здійснити ту чи іншу розробку самим, а не просто переймати західний досвід. А у нас досить збочена форма ставлення до науки.
Вже сьогодні західні компанії, які вкладають кошти в розробку у своїх країнах, приїжджають сюди проводити апробацію лікарських засобів. Тому наше з вами завдання - привернути увагу і можновладців, і бізнесу, щоб якось сконцентрувати можливості для самореалізації молодих вчених, молодих лікарів, які хочуть служити своїй батьківщині у себе вдома. (...)
В Україні, повторю ще раз, в рік діагностується близько 140-150 тис. онкопатологій, близько 100 тис. онкохворих щороку помирають, зареєстровано близько мільйона онкологічних хворих, які потребують уваги та нових технологій.
Хочеться вірити, що пройде якийсь період, і все стане на свої місця, і пріоритети будуть розподілені відповідно до проблемних напрямів в медицині, зокрема — в онкології.
Вважаю, що цьому напряму треба приділяти колосальне значення, тому що населення країни старіє, і цієї патології не стає менше».
